Вівторок, 19.03.2024, 12:19
Вітаю Вас Гість | RSS

Квітневський ліцей

Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 89
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Цікаві сайти
Учитель мистецтва

Історія села Квітневе

 

 

 

 

Село моє, до тебе лину серцем і душею

 

Поділля. Мій рідний край – Україна. Це куточок, де ми народились. Це ліси , гаї, ставки.
Легенький вітерець, що розчісує коси струнких берез. Це голоси птахів, що завжди звеселяють душу своїм чудесним співом. І поміж цієї краси загубилося моє рідне село Квітневе. Село Кв
iтневе (до 1966 року –Бiсiвка) Бiлогiрського району Хмельницької областi розташоване на пiвнiчному заходi Хмельницької областi село межує на заходi з селом Окопом, на пiвночi – з селом Соснiвкою, на сходi - з Весняним, на пiвднi - з Романовим Теофiпольського району. Вiддаль до кожного села 2-3 км. За 7-10 км на пiвнiч вiд села проходить Пiвденно - Захiдна залiзниця. На пiвденнiй околицi села проходить шосе Ямпiль - Бiла Церква, побудоване в 1937 роцi. Село Квiтневе знаходиться на 50 градусів  пiвнiчної широти i 26,250 схiдної довготи. Народне повір’я говорить, що в пiвнiчно-захiднiй частинi села в XVIII столiттi знаходилось невеличке поселення, яке носило назву Недесiвка. Це поселення було зруйновано татаро-монгольською навалою. На мiсцi цього старого поселення ще збереглася насипана гребля  через рiчку для зв’язку iз селом Бiлогородкою , а також прямий видолинок, по якому проходить шлях. Пiвнiчну частину села обмиває рiчка, яка по народних переказах носила назви: Титович, Устя, Бiсiца. Вiд останньої назви i походять села Бiсiвка i Бiсовочка, якi розташованi на цiй рiчцi. В старовину ця рiчка була набагато ширша, про це свiдчить старе русло i береги навколо сучасної рiчки.В кiнцi ІХ століття Бiсiвка разом з iншими селами була завойована литовськими феодалами. Пiсля Кревської унiї 1385 року польськi i литовськi феодали почали загарбувати мiста i села Подiлля i Волинi пiд свої володiння.
Село Бiсiвка вперше згадується в актi вiд 30 жовтня 1565 року в жалобi землянина Андрея Човгановського на землянку Ганну Ярмолинскую ”об отнятии имений: Семенова, Гулевец, Туровка, Бесовка”. Пiсля Люблiнської унiї 1569 року польськi феодали закрiпили своє панування на бiльшiй частинi України
. Село Бiсiвка переходить з рук одного феодала до рук другого. Двiчi пiдтверджують своє право на володiння Бiсiвкою князi Яблоновськi в 1739-1763 рр. Шляхтичi робили свої збройнi напади на фiльварки. Селяни неодноразово виступили проти своїх гнобителiв. В липнi 1648 року вiйська Максима Кривоноса пiсля бою пiд Констянтиновом iшли на Крем’янець через Бiсiвку i Ляхiвцi, i багато селян приєдналися до вiйська Кривоноса , в тому числi були i селяни сiл: Бiсiвка, Бiсовочка i Соснiвочка. Становище селян було надзвичайно тяжким. Сваволя помiщикiв була настiльки великою, що вони мiняли селян на собак i iндикiв. Так, наприклад: брати Рижуки були вимiнянi за iндикiв в с. Корницi, а Бугай був вимiняний в с. Жижникiвцi у пана Борисова на собаку. Самими раннiми поселенцями були Катруки. До реформи 1861 року селяни були крiпаками. Землi було мало. Краща земля знаходилась в володiннi пана. Селянам була вiдведена земля пiд с. Романовим за 3 км вiд с.Бiсiвки. Пiсля реформи 1861 року селяни повиннi були платити викуп за землю по 40 крб. за рiк. Такий викуп селяни платили 49 рокiв до 1910 року.  В 1909 роцi в селi Бiсiвка було 126 дворiв i 694 жителi. В 1901 роцi була органiзована школа. Пiд час революцiї 1905-1907 рр. селяни потравили посiви панiв в с.Бiсiвцi i в с.Бiсовочцi, розповсюджувалась нелегальна бiльшовицька лiтература. Цим керував житель с.Бiсiвки Ковальський, за що його було заарештовано. Багато селян приймали участь в першiй свiтовiй вiйнi. Пiсля революцiї 1917 року в 1918 роцi в село почали прибувати першi фронтовики, якi постановили подiлити мiж селянами землю помiщикiв. Маєток пана був розгромлений селянами. В 1919 роцi на територiї сiл вступив загiн гайдамакiв, якi чинили розправу над селянами. На початку травня 1920 року на територiю сiл вторглися бiлополяки.
Багато жителiв сiл Бiсiвської с
ільської Ради вступили в загони Червоної Армiї. В липнi 1920 року с. Бiсiвка було звiльнено вiд бiлополякiв.В 1921 роцi був органiзований перший комiтет незалежникiв.
Першим головою комiтету був Парфомюк Сава - учасник першої свiтової вiйни. В 1921 роцi була органiзована перша сiльська
Рада депутатiв трудящих iз п’яти членiв сіл Бiсiвка, Бiсовочка, Соснiвка i Соснiвочка. Пiсля закiнчення громадянської вiйни внутрiшнє становище молодої Країни Рад було дуже тяжким. Бiльшiсть заводiв i фабрик не працювало. Транспорт був зруйнований. Неврожай 1921 року залишив населення без хлiба, не вистачало одягу й взуття. Цим скористалися вороги народу, якi пiднiмали заколоти. Восени 1921 року недалеко вiд станцiї Тетерiв кiннота Косовського вщент розгромила банду Тютюнника. Разом з iншими в цьому бою приймали участь жителi сiл Бiсiвської сiльської Ради.

Вiдгримiли бої. Повертались до мирної працi люди. Часто до червоноармiйцiв, що повернулись з боїв, приходили селяни i вони розповiдали їм про становище в країнi, мобiлiзацiю всiх сил на дострокове виконання продовольчого податку.

Ішов час. Першi успiхи у вiдбудовi промисловостi, транспорту, поява на базах об’єднань сiльськогосподарських машин, пiднiмала жителiв сiл на краще використання наявної у них землi, продажу бiльше хлiба, м’яса, цукрової сировини державi. Пiзнiше маломiцнi господарства об’єднались в союз.

В 1927 роцi в селi органiзували комсомольський осередок. Один з перших комсомольцiв, першим секретарем комсомольської органiзацiї був Бойко Іван Дмитрович, активний, дiловий, справедливий громадський дiяч. Партiйна органiзацiя була створена в селi в 1929 роцi.  Земля народу... то було радісною звісткою для селян. Землю, яку відібрано у куркулів, назавжди передано народу. І ось на просторах зарясніли межами селянські господарства. Та поряд з радістю таїлась турбота. Чим обробляти дрібні нивки?  Не вистачало сільськогосподарського знаряддя. Комунiсти й комсомольцi вели велику роз’яснювальну роботу, згуртовували селян до органiзацiї колективного обробiтку землi. В 1929 роцi в селi Бiсiвка був органiзований колгосп, до складу якого ввiйшли i жителi села Бiсiвочка; Соснiвка i Соснiвочка об’єднались в друге колективне господарство. До складу увійшло п'ятнадцять бідняцьких родин. Першими членами артілі стали сім'ї Павла Боднюка, Степана Андріюка, Івана Захарчука, Юхима Валігури, Василя Барильського та інших.І, звичайно, зразу ж відчулась полегкість. Не дарма в той час й народилось прислів'я: "Де гурт - там і сила".  Першим головою колгоспу в с. Бісівка був Захарчук Микита Терентійович - добрий господар, серйозна, працелюбна людина. В 1930 році в колгосп вступила більша частина селян. Артільне господарство вирішили назвати "День урожаю". То був справжній ріст. Буйніше заколосились поля, стали обзаводитись  й громадським тваринництвом. Великою радістю для артільців став трактор. Одержали колгоспники інше сільськогосподарське знаряддя. Це допомогло, полегшило працю людей.  Для обробітку землі, збору врожаїв вже стали  широко використовувати трактори, сівалки, комбайни, які давали колгоспам МТС. Поступово життя селян ставало заможнішим.

Та починаючи з 1932 року, в сільському господарстві намітилась дезорганізація виробництва, що негативно вплинула на життєвий рівень народу. Причиною такого становища було непосильне обкладання українського села державними податками, насильне використання всіх запасів сільськогосподарської продукції.

На початку 1933 року в Україні фактично розпочався голод. Смертність від голоду почалася вже в перший місяць діяльності молотовської  комісії. З  березня 1933 року вона стала масовою. До загибелі мільйонів селян призвело холоднокровне рішення Сталіна: вилучити в українських селян всі їстівні припаси. Аналіз нещодавно відкритих даних статистики 30-х років  свідчить про те , що прямі втрати населення від голоду в 1933 році 3,5 мільйона, а повні демографічні втрати з 1932 -1934 рр, включаючи зниження народжуваності, пов’язані з голодом, сягають за 5 мільйонів чоловік.

Випадків голодної смерті в с. Бісівка не було, хоча життєвий рівень в ці страшні роки був надзвичайно низьким. Люди  в селі були дружними, заховували мішками зерна в підвалах, насіння закопували в землю, щоб весною можна було посіяти. І так ледве виживали…

  Та ось в історію України ввійшли ще страшніші роки - роки масових репресій 1937-38рр. Як і по всій Україні, так і з села Квітневого були забрані зовсім не винні ні в чому працьовиті люди як „вороги народу”.

 Немирівський Казимір Антонович 

  Ольшевський Франц Вікентійович

          Рудківський Іван Іванович

          Немирівський Іван Вікентійович

          Гавришевський Мар’ян Іванович

         Захарчук Степан Терентійович

         Якимчук Андрій Якимович

 Длужневський Петро Гнатович , інформація про якого є в базах по репресованим : http://lists.memo.ru/d11/f132.htm

           (Длужневский Петр Игнатьевич

           Родился в 1899 г., Винницкая обл., Ляховецкий р-н, Бесовки с.; поляки; образование начальное; кладовщик, Заря колхоз..

           Проживал: Северо-Казахстанская обл., Келлеровский р-н, Красная поляна с..

           Арестован 10 марта 1938 г. Келлеровский РО НКВД.

           Приговорен: Решение тройки УНКВД Северо-Казахстанской обл. 12 октября 1938 г., обв.: 58-6, 58-7, 58-10 УК РСФСР.

           Приговор: ВМН Реабилитирован 31 декабря 1958 г. Военный Трибунал Туркестанского ВО за отсутствием состава преступления

           Источник: Сведения ДКНБ РК по Акмолинской обл.)

 

В сім’ях цих людей є документи про реабілітацію їх в 1956-1958 роках.

Мирну працю нашого народу порушив напад німецьких окупантів 22 червня 1941 року. Фашисти забирали все: худобу, продукти харчування, одяг, а  потім погнали в рабство людей на каторжні роботи в Німеччину.

Страшні, чорні дні війни навік залишили слід в нашій Україні. В селі Бісівка не повернувся з війни кожен другий житель. Це в основному годувальники сімей: батьки, діди, брати. Залишились багато дітей-сиріт та напівсиріт. Земля в селах оброблялась абияк, врожаї збирали такі, що їх ледве-ледве вистачало на мізерне прожиття та на насіння. Трактори та інші машини не працювали, не вистачало запчастин для їх ремонту.

В березні 1944 року територію Бісівської сільської Ради було звільнено від німецьких окупантів частинами Першого Українського фронту. Трудящі сіл з великим завзяттям взялись за відбудову господарства. З кожним роком колгоспи міцніли, збільшувались прибутки, розвивалось тваринництво.

Колгоспники об’єднаного господарства провели велику роботу по зміцненню громадського господарства. Життя людей стало заможнішим, підвищувалась культура сіл.

 В 1950 році колгоспи було укрупнено. На території сільської Ради їх стало два з центрами в с. Соснівка і в с. Бісівка.

 В 1955 році села сільської Ради були радіофіковані. В 1963 році  майже кожна сім’я справила новосілля. Всі будинки після війни були заново збудовані (зникли солом’яні покрівлі), а в будинках появились телевізори, пральні машини, пилососи і та інші товари широкого вжитку. Добробут народу значно зріс.

З січня 1964 по червень 1965 року господарство носить назву колгосп «Радянська Україна». З червня 1965 по вересень 1992 - колгосп «Україна».В 1966 році село Бісівка було перейменовано на село Квітневе, мабуть , недаремне люди вибрали таку гарну назву, бо розквітло воно, наче квітка ранньою весною.

В 1967 році було збудовано Будинок культури, сільмаг, пізніше меблевий та продуктовий магазини, фельдшерсько - акушерський пункт, баня. В 1973 році гостинно відкрила свої двері Квітневська середня школа (до цього працювала 8-річна школа), в якій в 1975-76 навчальному році навчалося 267 учнів і працювало 19 вчителів, з них було 13 з вищою освітою. Тепер всі вчителі з вищою освітою.

Школа має хороші традиції: всі спеціалісти, необхідні на селі – випускники своєї школи - і вчителі різних фахів, і медики і юристи, і агрономи, і зоотехніки і механізатори, і доярки, і сотні досвідчених хліборобів.

Довгий час (19 років) місцевий колгосп очолював голова артілі Борець Іван Федорович, який був нагороджений за трудові успіхи орденом Леніна. 

                                                           

Кажуть, людина живе стільки, скільки про неї згадують. І це справді так. Тому й Іван Федорович Борець житиме ще дуже довго...І нині все робиться для того, щоб нинішнє і майбутні  покоління знали корені своїх краян, які прославили рідну землю. Іван Федорович Борець ступив на Білогірщину з ордером Трудового Червоного Прапора, як бригадир колгоспу імені Щорса.

А потім отримав, окрім двох орденів Леніна, ще один - Трудового Червоного Прапора та орден "Знак пошани". Іван Федорович був нагороджений медаллю "За трудову доблесть", а також золотими, срібними і бронзовими медалями виставок досягнень народного господарства СРСР та України. Як один з найталановитіших керівників-аграріїв, він був делегатом ІІІ Всесоюзного з'їзду колгоспників у Москві - осінь 1970 року.

Історія не повинна забувати своїх героїв.Тому за ініціативи члена Національної спілки журналістів України Володимира  Рубашевського, за підтримки виконкому Квітневської сільської ради, публічно-акціонерного товариства "Миронівський зернопродукт", яке, до речі, ще й в короткий термін виготовило гранітну меморіальну дошку-плиту, було проведено урочисте відкриття меморіальної дошки  Борцю І.Ф. з портретом бувшого голови.

Такі ж найвищі нагороди мають:

Заслужений механізатор України Григорчук Володимир Мілетович;

начальник мехзагону №2 с. Соснівка - Гуменюк  Володимир Григорович;

механізатор Бондарук Василь Онисимович.

Багатьма орденами й медалями нагороджені хлібороби сіл Квітневської сільської Ради:

Лючева Ольга Григорівна                         Катрук Валентин Степанович,

Катрук Василь Федорович                        Рижук Володимир Павлович,

Вдович Володимир Петрович                   та багато інших.

У вересні 1985 року став Петро Іващук заступ­ником голови колгоспу й секретарем парткому в Квіт­невому. Лише три роки ви­пало йому попрацювати з Іваном Федоровичем. Та за цей невеликий проміжок часу стільки всього доброго перейняв... Не все те, чому навчився в нього, і в Кам'янець-Подільському сіль­ськогосподарському інсти­туті на агрономічному фа­культеті, осягнув. Був І.Ф.Борець вимогливим і водно­час доброзичливим, умів спитати не радився з усією суворістю, але й не забував похвалити того, хто працю­вав найкраще... В 1988 році не стало Івана Федоровича, і колгосп «Україна» опинив­ся ніби на розпутті: кому довірити кермо такого вели­кого й потужного господар­ства?

14 липня 1988 року й очолив Петро Володимирович Іващук господарство в Квітневому , випускник місцевої  Квітневської середньої школи.

У школі в Залі бойової і трудової слави відведено місце для кутка «Героя України , нашого земляка, випускника нашої школи». Вчителі, класні керівники проводять екскурсії в Залі бойової і трудової слави, виховують учнів на кращих традиціях нашого сьогодення.
В 1993 році було газифіковано 50 будинків села Квітневе, а у 1994 році  уже завершилась газифікація всіх сіл території сільської Ради.

З вересня 1992 року по січень 1998 року колгосп «Україна» був перейменований в агрофірму «Україна».

Шаною і повагою з боку правління  господарства  наділені ветерани війни і праці, які проживають на території місцевої сільської Ради.

За останні роки зросли матеріальні доходи колгоспників.

З січня 1998 року по квітень 2003 року агрофірма «Україна» перейменовано в Товариство з обмеженою відповідальністю племзавод «Квітневе».

В Квітневому від­бувається чергова реорганіза­ція. Агрофірма ста­ла товариством з обмеже­ною відповідальністю Науково – виробничу Агрофірму «Племзавод «Квітневе». Петро Іващук — його генеральним ди­ректором. Ця подія сталася в квітні 2003 року.

Держава гідно оцінила вклад П.В. Іващука в розвиток незалежної України. Він має державні нагороди України: орден за заслуги 3 ст. 2000 рік, нагрудний „Знак Пошани" 8 листопада 2001 року, медаль „За мужність в охороні державного кордону України" 25 жовтня 2001 року, з 20 серпня 2003 року заслужений працівник сільського господарства України, з 21 серпня 2004 року Герой України.

Іващук Петро Володимирович активний в громадському житті.

На даний час він депутат Хмельницької обласної ради. Село Квітневе зараз входить в господарство Зернопродукт МХТ «Рідний край», який очолює генеральний директор Прокопчук В.О.

Наше село Квітневе є бригадним селом Квітневської сільської ради.

В центрі села красується Квітневська загальноосвітня школа. Директором школи працює Тунік Ю.О., В школі всі вчителі з вищою освітою. Обладнані гарні кабінети, є комп'ютерний клас, школа підключена до мережі Інтернет. Учні мають всі можливості гарно навчатися.

В приміщенні нашої школи працює Квітневський дошкільний заклад"Ромашка", очолює який Савіцька Людмила Володимирівна

На території села знаходиться будинок Квітневської сільської ради, яка об'єднує села Квітневе, Соснівка, Весняне, Соснівочка.

Контора сільгосппідприємства ТОВ ІВК "Рідний край" також розміщена в центрі села. Підприємство об'єднує багато сіл Білогірського та Ізяславського районів.Генеральним директором підприємства працює Прокопчук В.О.

Як повелося з діда-прадіда, красу, гордість і багатство України справедливо пов'язують із селом, колискою нашого родоводу. Благородна і непроста хліборобська праця була і залишається визначальною складовою розвитку держави.

Наше сільське господарство славиться своїми здобутками, бере активну участь у обласних виставках народного господарства.

Є фельдшерсько-акушерський пункт, де фельдшером працює Бойко І.С.

В селі працюють три магазини змішаних товарів, які тримають приватні підприємці .

Силами сільської громади у селі будується церква.

Жителі села живуть заможно, мають гарні, заквітчані садиби.У вільний від роботи час займаються спортом, художньою самодіяльністю.

Наше село славиться видатними людьми, які проживали в селі та проживають і тепер. Учасник війни Рубашевський В. був кавалером орденів Слави, Мельник В.Л. під час війни дійшов майже до Берліну, Подлєсний М.С. та Танащук Л.Г. допомагали партизанам під час війни, зараз зустрічаються з учнями, діляться своїми спогадами.Барильський Д.В. був останнім учасником війни, який ще залишався в селі донедавна.

Не лише військовими подвигами славились наші односельці.

За успіхи у праці у сільському господарстві багато колгоспників були нагороджені почесними орденами та медалями за доблесну працю: Ордени Леніна, Трудового Червоного Прапора, Знак пошани та .Частина цих людей вже відійшли у вічність, але люди з вдячністю згадують їх імена.

А ще у нашому селі проживає людина з великої букви Іващук Петро Володимирович.

За величезні заслуги перед Україною він отримав зірку Героя України.

Довгий час Петро Володимирович очолював наш колгосп "Перлина Поділля", який був в числі перших колгоспів України.Слава про елітну худобу, яку вирощували тут, летіла по всьому світу. Тепер Петро Володимирович вже пенсіонер, але ще допомагає синові Сергію Петровичу. який змінив батька на посту генерального директора господарства "Перлина Поділля"

-->

Права дитини
Форма входу
Пошук
Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Корисні лінки
Друзі сайту