Усе більше віддаляються від нас грізні роки Великої Вітчизняної війни, однієї з найжорстокіших у світі. Але час не владний над ними, їх не стерти ні з пам'яті народної, ні з скрижалей історії.

 Учасники Великої Вітчизняної війни, які виявили небачену стійкість і мужність, щоб існувала наша держава і нові покоління її громадян, - і сьогодні серед нас. Та, на жаль, з кожним роком їх – живих сторінок історії залишається все менше. І настане час, коли останній солдат Великої Вітчизняної залишить нас, а разом з ним у спогади відійде ціле покоління. Тим більшу повагу і любов ми маємо віддавати нашим дорогим ветеранам.

Ми знову прийдемо до вічного вогню, 
Рокам ніколи пам'яті не стерти
Про тих,хто пережив страшну війну,
І тих, хто залишивсь в обіймах смерті.
Ми знову прийдемо до вічного вогню...
Із нами прийдуть і онуки й діти,
Щоб ветеранам до землі вклонитись,
Щоб вшанувати їхню сивину.
Нехай Господь дарує їм літа,
Тепло і затишок, щасливі дні безхмарні.
Нехай щороку зелень молода
Встеляє килимом стежки у завтра.