ІІ Всеукраїнський конкурс есе «Я – європеєць»
Квітневська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів
 Білогірської районної ради

МІЙ БІЛЬ ДУШІ 
«Я –ЄВРОПЕЄЦЬ?»

Бойко Ніна Русланівна 
16 років 
11 клас 

Європа… Кожен, хто чує це слово, в його уяві виникає Німеччина, Польща, Франція, Італія, Швейцарія і …Україна. Стоп, стоп,стоп, скажете ви. Та ж про Україну в Європі навіть не згадують: її товари не лідирують на європейських ринках, важко назвати і відомого українського бренда, а з українською освітою за кордоном мало перспектив, не приходить на думку і клініка, в яку б везли хворих – з-за кордону. Навпаки, українські лікарі рекомендують пацієнтам з певними хворобами зарубіжні клініки. Цей перелік можна продовжувати й продовжувати. Ну, так що, ми Європа? Чи, може, Україна помилково розташована в Європі? Невже ж у нас насправді справи йдуть так погано, невже ми дійсно нічого не маємо?

Та ні. Насправді Україна – багатюща держава. Бог подарував українцям багато корисних копалин. У роки війни німці грузовиками вивозили нашу землю в Німеччину, тому що родючі українські землі славилися ще здавна.

Ріки, гори, моря, озера своєю красою приваблюють туристів. Українські врожаї здатні забезпечити і тих, в кого нічого немає. 

Ліси, поля також приваблюють багатьох бізнесменів та інвесторів, які залюбки включили б свої кошти в бізнес.
Маленький бізнесменчик із Кенії тільки б мріяв жити так, як живе маленький українець, але йому не дано.

А українські дівчата – і вродливі, і розумні, і співучі. Українська пісня здатна зворушити будь-чиє серце. Наша мова наймилозвучніша, найчарівніша, як говорив Тарас Шевченко, «слова та більш нічого, а серце б'ється, ожива, як їх почує». А коли побачиш маленьку україночку у вишиваночці, то мимоволі затримаєш погляд і замилуєшся. А український борщ, вареники в сметані, голубці…

Так чому ж про це так мало відомо в Європі? Чому всі залюбки вивчають англійську, китайську, а українською не хочуть говорити навіть українці? Чому залюбки слухають англійську музику, а про українську, певне, і не чули? Чому всі купують німецький «Мерседес», швейцарський годинник та їдуть на екскурсію до Ейфелової вежі? Чому всі поспішають скуштувати японські суші, ніж українські вареники? І чому всі прагнуть навчатись в Оксфордському університеті, а не в нашому, Львівському чи Київському? Чому, чому і чому? 
На ці запитання важко дати відповідь, адже Україна нічим не гірша від будь-якої європейської країни. Чи, може, справа в самих українцях? Може, ми не цінуємо і не любимо те, що маємо, а лише спішимо за якимись, нами ж створеними, ілюзіями? А може, тому, що наша держава надто молода? Чи, може, все-таки далась взнаки наша історія та незчисленні війни, які не давали українському народу розвинутись і сформуватись? І всі, хто захоплював нашу територію, намагалися насадити щось своє, чуже. А може, все-таки нам не вистачає просто рішучості та розважливості у прийнятті рішень, ми просто недооцінюємо себе і нам просто потрібно об'єднатися та з єдиною метою і спільними зусиллями прорвати цей бар'єр, що роз'єднує нас із справжньою Європою.
Чи ж можу я назвати себе європейцем? Щоб бути європейцем – це не тільки жити в європейській частині материка, а перш за все треба знати їх історію і традиції та жити за європейськими стандартами.
Для нас важливо зараз здобути якісну освіту, щоб потім знайти роботу за обраним фахом. Тільки роботу знайти за спеціальністю зараз доволі важко та й оплата праці є на низькому рівні.
Ми захоплюємося європейськими цінностями, та не треба думати, що при цьому ми забуваємо свою Батьківщину. Українці, будучи європейською нацією, завжди пам'ятали і пам'ятатимуть про свої національні ідеали і знають, що Україна – серце Європи. І хоч наше життя поки що не досягає європейського рівня, та ми прагнемо покращення і починати повинні із себе.